Автофіксація порушень на дорогах: до чого готуватись водіям і тим, хто її запускатиме

0
1149
Камера

Штрафи збільшать, відповідальність водіїв підвищать, а дозволену швидкість знизять – головні зміни законодавства, які очікують водіїв зовсім скоро. Але це не все: в планах МВС терміновий запуск систем автоматичної фіксації порушень правил безпеки на дорогах. Це питання піднімалося не раз, однак активність влади натякає, що і камери з радарами на дорогах, ймовірно, незабаром також запрацюють. Контролювати виконання Правил дорожнього руху – необхідне рішення, яке довело свою доцільність в розвинених країнах. А от чи вдасться запустити все правильно і без «побічних ефектів» в Україні з’ясовували журналісти AUTO.RIA.com.

Буде за що «ловити»

Швидкість. З 1 січня 2018 року в населених пунктах максимальна швидкість знижується з 60 до 50 км/год. Разом з цим (поки що у вигляді законопроекту) запропоновано зменшити «зазор на перевищення» з 20 до 10 км/год.

Доведеться подолати силу звички у водіїв, викликану тривалим періодом безконтрольності (відсутність «ДАІшників у кущах») і другу звичку – їзду зі швидкістю 80 км/год (60+20) у населених пунктах. Для подолання цих моментів необхідне широке інформування водіїв про нововведення, а також певний перехідний період для формування нових звичок.

Дороги. Системи відеофіксації, що використовуються в США або ЄС, «навчені» розпізнавати маневри, виконані з порушенням ПДР. Якщо так само буде організована робота комплексу в Україні – доведеться «підтягнути» ще ряд питань.

Дійсність така, що зношена або захована під шаром бруду (снігу) розмітка може бути невидима водіям, а якщо система автофіксації запрограмована на «тут точно є смуги», постанови про штрафи будуть створюватися в будь-якому випадку. Ділянки, на яких запланована установка камер, повинні бути приведені у відповідність до всіх вимог, і не «на папері» а на ділі.

Дорожні роботи. Якщо водію потрібно об’їхати дорожню техніку або купу піску, система фіксуватиме це як порушення. На час виконання дорожніх робіт (ремонтних або по обслуговуванню) камери повинні відключатися, для чого потрібен прямий зв’язок між відповідним підрозділом Нацполіції і дорожніми службами, а з комунікацією між держструктурами часто спостерігаються проблеми.



Ще ситуації: їдете ви по брудній дорозі за «фурою» в дощ – автомобіль перетворюється в «сіру пляму» за кілька хвилин. Зрозуміло, що «заштукатурюються» фари, ліхтарі, номерні знаки. Чи може «нечитабельність» держномерів в такому випадку вважатися порушенням? Обгін велосипедиста, з перетином суцільної лінії – порушення чи ні? Ви об’їхали калюжу, “зачепивши” зустрічну смугу – що вирішить автоматика? Список питань можна продовжувати, але головне тут – можливість при спірних ситуаціях оскаржити заочну постанову. Чи впораються із збільшеним навантаженням суди, і яку позицію по відношенню до водіїв прийме наша нереформована судова система – загадка. Потрібна чітка координація між усіма держорганами і зрозумілий механізм оскарження постанов, винесених помилково або неправомірно.

Реєстрація автомобілів і «євробляхи»

Існуючі зараз законопроекти (як і закони) передбачають відправку «листів щастя» власникам автомобілів. Значна частина українського автопарку експлуатується за дорученнями або просто з чужими техпаспортами. Не рідкість ситуації, в яких юридичний власник (чиє прізвище в техпаспорті) виїхав за кордон, змінив місце проживання, або навіть помер – кому адресувати постанови? Подібна проблема стосується транспорту, зареєстрованого в АР Крим і на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей: куди слати листи власникам авто, зареєстрованим в цих регіонах?

Єврономери – тут з відправкою постанов взагалі безвихідна ситуація. Навряд-чи «верблюди»-іноземці вишикуються у чергу оплачувати українські штрафи. Виходить, що володіти нерозмитненим авто «крутіше», ніж легально зареєстрованим, оскільки автофіксація безсила проти «євроблях».

В результаті, знову потрібен якийсь перехідний період або інший підхід. Хоча, рішення вже було запропоноване, у законопроекті №5184: ввести термін «автомобіль потенційно небезпечний». Тобто: в будь-якому випадку, на «бляхах» автомобіль чи з українськими ДНЗ, незалежно від місця його реєстрації і наявності юридичного власника, при певній кількості неоплачених штрафів такому автомобілю (а не його власнику) присвоюється статус «потенційно небезпечного». І його експлуатація забороняється. Що в свою чергу «допоможе» реальному власнику (найбільш ймовірно, що і фактичному порушнику) погасити штрафи і перереєструвати авто на себе.

Фінансові питання

Позитивний світовий досвід експлуатації систем автофіксації порушень такий, що всі кошти, отримані від штрафів, створених системою, йдуть виключно у фонд дорожньої безпеки. За ці гроші удосконалюються програми навчання водіїв, створюються соціальні кампанії у ЗМІ, проводиться ремонт та реконструкція аварійно-небезпечних ділянок. Якщо ж перетворити автофіксацію в прибуткову статтю бюджету – все запрацює за комерційними принципами: чим більше «зароблених» коштів, тим краще все організовано. Перетворювати турботу про безпеку в бізнес неприпустимо.

Психологічні аспекти

У будь-якій країні де встановлювалися «спід-ками» події розвивалися за дуже подібними сценаріями: Ігнорування – триває до отримання першого особистого листа зі штрафом або поки такий лист не з’явиться у когось із знайомих.

Грубий саботаж – намагання приховати номерні знаки за «сіточками», покупка на авторинках «антикамерного гелю», їзда з піднятим сидінням і опущеним сонцезахисним щитком і так далі. Цей етап «живучий» до врегулювання питань з техоглядом і відповідальністю за використання кооперативних «примочок», які нібито «рятують» від відеокамер та радарів. Далі цей етап трансформується в саботаж тонкий.

Тонкий саботаж – використання дійсно працюючих допоміжних пристроїв, таких як радар-детектори або GPS-навігатори, які можуть попереджати про наближення до постів автофіксації. Цей етап працює постійно, поки його не «притискають» на рівні закону (в ЄС радар-детектори заборонені, у нас заборонені тільки «антирадари» – випромінювачі, що створюють перешкоди поліцейським радарам).

Вандалізм – присутній постійно: в кожній країні, в більшій чи меншій мірі, але «спід-ками» ламають регулярно. Ймовірно, демонструючи у такий спосіб «вдячність» за виписані ними штрафи.

Прийняття – настає лише в тому випадку, якщо система автофіксації працює коректно, водії не стикаються з необгрунтованими постановами про порушення, і в цілому спостерігається підвищення водійської культури на дорогах. В іншому випадку – саботаж, вандалізм, масове ігнорування. Отже, щоб все запрацювало як слід, тобто для підвищення дорожньої безпеки, творцям законодавчої бази доведеться провести серйозну об’ємну роботу, з урахуванням усіх питань, яких насправді значно більше, ніж вмістилося в цій публікації.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here